3 січня на кафедрі фізіології і патофізіології з курсом медичної біології відбулося відкриття аудиторії-музею. Подію приурочили ювілейній даті народження, до якої Олександр Васильович не дожив два роки. 1 січня 2024 року йому мало виповнитися 70, але 18 грудня 2021-го серце зупинило свій життєвий відлік.
У відкритті навчальної кімнати пам’яті видатного науковця і талановитого педагога узяли участь ректор СумДУ Василь КАРПУША, директор навчально-наукового медичного інституту Андрій ЛОБОДА та студентський директор НН МІ Олег ЛЕВІН, директорка бібліотеки СумДУ Ольга КРИЦЬКА, завідувачка кафедри фізіології і патофізіології з курсом медичної біології Вікторія ГАРБУЗОВА, а також син Олександра Васильовича, завідувач кафедри фізичної терапії, ерготерапії та спортивної медицини Юрій АТАМАН.
«Навчальна кімната – простір, наповнений студентами, лекційними й практичними заняттями, то є найкращим вшануванням пам’яті людини, яка упродовж свого життя думала про майбутнє й творила майбутнє», – говорить учениця й багаторічна колега Вікторія ГАРБУЗОВА.
Професійний шлях Олександра Васильовича у СумДУ розпочався у 1993 році й був пов’язаний із невпинним розвитком, багаторічною сумлінною працею та визначними здобутками. Він був організатором та беззмінним завідувачем однієї з кафедр фундаментальної підготовки студентів-медиків, віце-президентом Наукового товариства патофізіологів України, створив потужну і знану в країні та за її межами школу патофізіологів, написав унікальний підручник з патофізіології, за яким навчаються сьогодні вітчизняні та іноземні студенти. За цей підручник автор отримував звідусіль листи вдячності, що йому дуже лестило й мотивувало створювати нове.
Учасники відзначили величезний науковий і педагогічний доробок Олександра Васильовича, практичну вагомість його праць.
Ректор Василь КАРПУША згадує Олександра Атамана, як високоосвічену, інтелігентну, надзвичайно працелюбну і працездатну людину, справжнього професіонала.
«З ним було дуже цікаво спілкуватися, оскільки Олександр Васильович завжди ділився нестандартними, глибоко філософськими роздумами про освіту, науку, студентство, він зробив великий внесок в розвиток кафедри, інституту. Збереження пам’яті про таких людей дуже важливо для нашої університетської спільноти», – зазначив ректор.
На стінах аудиторії-музею – фотографії, такі яскраві й світлі, яким було й земне життя Олександра Васильовича Атамана, на полицях – екземпляри безцінних праць, як частинка його глибокої душі й унікального таланту, доторкнутися до якого зможе ще не одне покоління майбутніх медиків.
